ВИХІДНИ́Й, а́, е́. 1. Який служить для виходу (в 1 знач.); пов’язаний з виходом (у 4 знач.). Дзвінок. Наталя виходить з їдальні, йде у вихідні двері й повертається до кімнати з листом (Мик., І, 1957, 403); Вихідні двері грюкнули, і надвір вийшов хтось у довгій кереї (Смолич, І, 1958, 67).
Вихідна́ допомо́га — грошова сума, яка за радянськими законами виплачується працівникові при звільненні його з роботи не за власним бажанням.
2. Пов’язаний з виходом (у 3 знач.).
Вихідна́ роль — найнезначніша роль у театральній виставі.
3. Вільний від роботи або навчання (про день). Барабаш і Микола Калач увечері проти вихідного дня пішли до Уляни (Сміл., Зустрічі, 1936, 16); // у знач. ім. вихідни́й, но́го, ч., розм. — У вихідний їду рибалити, — рішуче заявив він (Донч., V, 1957, 441); Вирішили [робітники] працювати круглодобово, без вихідних, без спочинків, тільки щоб до приходу Першої Кінної міст був полагоджений цілком (Гончар, Таврія.., 1957, 519); // розм. Який користується своїм вільним від роботи або навчання днем. Ованес цього дня був вихідний (Баш, Вибр., 1948, 102); [Варвара:] — Я сьогодні вихідна, працювала в неділю (Корн., II, 1955, 303).
4. Від якого або з якого починається що-небудь; початковий. Ті мрії були вихідною точкою всіх його думок (Фр., II, 1950, 137); [Колос:] Пропозиція командуючого фронтом негайно відступити на вихідну позицію (Корн., II, 1955, 46); Вихідне положення.
Вихідні́ да́ні — початкові показники чого-небудь (від яких звичайно ведеться певне дослідження).
5. розм. Признач. для одягання, взування в святкові дні, в урочистих випадках або для виходу в театр, у гості і т. ін. Вона [Катерина Марківна] надіне спідницю і вихідну білу кофточку (Мур., Свіже повітря.., 1962, 133); Вихідний костюм; Вихідні туфлі.
6. канц. Який посилається з установи (про документ, ділові папери і т. ін.). Вихідні папери; // у знач. ім. вихідни́й, но́го, ч.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 527.