ВКО́ВУВАТИ (УКО́ВУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКУВА́ТИ (УКУВА́ТИ) і ВКУ́ТИ (УКУ́ТИ), вкую́, вкує́ш, док., перех. 1. Куючи щось, закріплювати, вставляти в середину чого-небудь; // Закувати (в кайдани). * Образно. Не дайсь, красо, тому в руки, Хто тя [тебе] хоче в пута вкути! (Фр., X, 1954, 17).
2. тільки док., розм. Куючи, зробити що-небудь; викувати. * Образно. Хто розуму не має, тому й коваль не вкує (Укр.. присл.., 1955, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 698.