ВКРАДА́ТИСЯ (УКРАДА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВКРА́СТИСЯ (УКРА́СТИСЯ), вкраду́ся, вкраде́шся, док., рідко. Те саме, що закрада́тися 1. Вона любить, то й не чує, Що вкралося горе (Шевч., І, 1951, 29); Саїд подумав, що кореспондент записав це з тринадцятих вуст і тому вкралися неточності (Ле, Міжгір’я, 1953, 378); // Крадучись, намагатися шось зробити. І як не рвався малий Гордійко, не вкрадався побігти розпрощатися з Галинкою, не пощастило йому (Крот., Сини.., 1948, 20).
◊ Вкрада́тися (вкра́стися) в дові́р’я див. дові́р’я.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 699.