ВО́ЛОХИ, ів, мн., розм. Волоски на тілі людини. Так волохи… й повставали (Номис, 1864, № 8191).
ВОЛО́ХИ, ів, мн. (одн. воло́х, а, ч., воло́шка, и, ж.). Загальна назва середньовічного населення Придунайських князівств і Трансільванії, з якого в другій половині XIX ст. сформувалися румунська та молдавська нації. Ой волохи, волохи, Вас осталося трохи (Шевч., І, 1951, 102); Ярошенки присіли біля однієї волошки, що продавала горілку, сухарі, солонину (Мак., Вибр., 1956, 508).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 733.