ВОРО́ТА, ріт, мн. 1. Проїзд або прохід в огорожі між будівлями тощо, а також ворітниці, що його закривають; брама. Близько хата, де дівчина ворота одчинить (Шевч., І, 1951, 7); При вході до кожного дворища стояли дві липи, між якими прив’язані були гарно плетені в усякі узори ворота (Фр., VI, 1951, 27); Цукроварня маленька, будинків небагато, і величезна стіна з залізними воротами (Ю. Янов., І, 1958, 125); * Образно. А ти, галицький Осмомисле Ярославе!.. Дунайські ворота зачиняєш (Мирний, V, 1955, 271); В дротах було все поле перекопське. Розтягнувшись майже на одинадцять верст у довжину, вал перетинав перешийок від моря до моря, наглухо закриваючи північні ворота до Криму (Гончар, II, 1959, 388); // Затвори шлюзів, які затримують воду на певному рівні. Розкриваються останні ворота шлюзу: переді мною Хортиця і величава дуга греблі Дніпрогесу (Довж., ІІ, 1959, 65); // Вузький прохід, по якому йдуть судна між скелями, мілинами і т. ін.
∆ Тріумфа́льні воро́та — архітектурна споруда у вигляді арки, збудована на честь якої-небудь знаменної події і т. ін.
◊ Ні в тин ні в воро́та, ірон.: а) нікуди не годиться. — А мій уже давно там [на війні], — сказав Духнович, батько якого був військовий лікар.. — Один оце я тільки — ні в тин ні в ворота… (Гончар, Людина.., 1960, 14); б) недоречно, не до ладу (сказати).
2. Точно визначена частина поля спортивної команди, яку вона захищає, граючи у футбол і т. ін. з іншою командою. Хлопці грали у футбола. Воротарем був Василь… М’яч летів просто на ворота (Донч., IV, 1957, 184); Існує такий спортивний вислів: гра в одні ворота. Його можна почути, коли одна футбольна команда значно поступається силою перед іншою і не може стримати атак суперника (Веч. Київ, 14.ІІ 1961, 4).
3. анат. Місце входу до органа або виходу з органа нервових волокон, кровоносних і лімфатичних судин. Ворота легенів; Ворота печінки.
4. мед. Місце проникнення інфекції в організм. Той орган або ту тканину, через які хвороботворні мікроби проникають в організм, називають вхідними воротами (Підручник дезинф., 1953, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 741.