ВПИРА́ТИСЯ і (УПИРА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВПЕ́РТИСЯ (УПЕ́РТИСЯ), увіпру́ся, увіпре́шся, док., фам. Силою, без дозволу заходити до якогось приміщення і т. ін. А далі вперлися в будинки Підземного сього царя (Котл., І, 1952, 148); [Ларивон:] Віриш, як увіпреться [Макар] в хату, то нічим його і не викуриш (Кроп., IV, 1959, 346).
ВПИРА́ТИСЯ2 див. упира́тися 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 750.