ВПРА́ВЛЕНИЙ1 (УПРА́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до впра́вити 1. Ставок блищить на сонці, неначе дзеркало, вправлене в срібні рами (Н.-Лев., II, 1956, 27); Вправлене ребро заростає, рана на грудях затягується (Коз., Гарячі руки, 1960, 162).
ВПРА́ВЛЕНИЙ2 див. упра́влений1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 754.