ВТУ́ПЛЮВАТИСЯ (УТУ́ПЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., ВТУ́ПИТИСЯ (УТУ́ПИТИСЯ), плюся, пишся; мн. вту́пляться; док., в кого — що, перев. у сполуч. зі сл. очі, погляд, зір. Довго або пильно, уважно вдивлятися. Глухов одвернувся до чорного нічного вікна і.. втупився поглядом у своє схудле.. обличчя (Ряб., Жайворонки, 1957, 37); Головний інженер втупився спідлоба в Каргата — бачив, здавалося, в цеху тільки його (Шовк., Інженери, 1956, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 778.