ВІВСЯ́НИК, а, ч. Хліб, корж із вівсяного борошна. Голодному й вівсяник добрий (Номис, 1864, № 12099); Стара.. винесла косарям кислого з щавлю борщу та, мабуть, ще торішніх вівсяників (Чорн., Визвол. земля, 1959, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 550.