ВІДВІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ВІДВІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДВІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док. 1. перех. Відокремлювати полову, бур’ян і т. ін. від зерна на вітрі або очищувальними машинами. У негоду комбайни не зможуть повністю відвівати полову і особливо залишки бур’янів (Рад. Укр., 20. VI. 1961, 2); Текля порядкує на току — треба нам з цього врожайного поля на сівбу перечистити пшеницю.., одвіяти, переточити, перечистити від битого, дрібного… (Горд., Дівчина.., 1954, 227); * Образно. З подякою і згадує сьогодні Шевченка радянський народ, який повалив трони з царями і одвіяв їх з половою у небуття (Тич., III, 1957, 325).
2. тільки док., неперех. Перестати, закінчити віяти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 563.