ВІДКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКУВА́ТИ і рідко ВІДКУ́ТИ, ую́, ує́ш, док., перех. 1. Те саме, що розко́вувати. Людомира одповують і ставлять перед ним [Бенедиктом] (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 125).
2. рідко. Те саме, що вико́вувати. З цього майже п’ятнадцятитонного злитка він мусить відкувати валок для прокатки.. стального листа (Собко, Біле полум’я, 1952, 18).
3. тільки док., також без додатка. Закінчити, перестати кувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 593.