ВІДКРІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДКРІПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДКРІПИ́ТИ, іплю́, і́пиш; мн. відкрі́плять; док., перех. 1. Відокремлювати що-небудь прикріплене. Відкріпити діаграму від стіни.
2. Знімати з обліку. Ось мене і відкріпили Від сусіднього села (Дор., Серед степу.., 1952, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 598.