ВІДМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМОЛОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док. 1. неперех., заст. Молотячи, відробляти комусь за що-небудь. Упрохає [Клим] писаря та старшину, поставить могорич або одмолотить днів зо три — і Петрика приймуть до волості (Вас., І, 1959, 96).
2. тільки док., неперех. Промолотити протягом певного часу; закінчити молотити. Відмолотили ми вже своє. Хай тепер молодші молотять (Донч., І, 1956, 83).
3. тільки док., перех., перен., розм. Дуже побити кого-небудь. Відмолотив Михайло Ілька, як гороховий сніп, зо всіх боків (Козл., Ю. Крук, 1950, 144); Перший раз його одмолотили на порозі хати, коли він сказав собакам-поліцаям, щоб не дуже пнулися (Ю. Янов., Мир, 1956, 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 609.