ВІДМО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДМОЛИ́ТИ, олю́, о́лиш, док., перех., церк. Молитвами випрошувати прощення за гріхи. Навіть обіцяла [Явдоха] піти.. на відпуст відмолювати гріхи свої й доччині (Коцюб., І, 1955, 57); — Підеш у монастир, Лукіє, відмолиш і свої і мої гріхи (Донч., III, 1956, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 609.