ВІ́ДОМА: Без ві́дома — не повідомивши кого треба, не взявши дозволу. Моя жінка, твоя мати, Без відома мого Посилає на оріхи Тобі золотого (Рудан., Тв., 1956, 143); Бра́ти (взя́ти) до ві́дома — усвідомлювати, брати до уваги; Дово́дити (довести́) до ві́дома чийого — повідомляти кого-небудь про щось. [Диякон:] Я маю щось довести, володарю, до твого відома зовсім зокрема (Л. Укр., II, 1951, 411); З ві́дома — з чиєї-небудь згоди, дозволу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 614.