ВІДРА́ЗУ, присл. 1. У той же час, зараз же, негайно. Весільний чад одразу вийшов у всіх з голови (Н.-Лев., II, 1956, 182); — Як глянув я на неї, так і впізнав одразу. Вона! Коханка колишня! (Коцюб., І, 1955, 138); Ойкнув людський натовп, і відразу стало тихо-тихо (Ю. Яков., І, 1958, 53); // З першого разу, спочатку. Але протока була значно ширша, ніж це відразу здалося (Смолич, І, 1958, 46).
2. Одним заходом, за один раз. Київ не відразу збудований (Номис, 1864, № 5584); Про все не напишеш в листівці відразу, А ти не запізнюйся, в гості приїдь (Мал., І, 1956. 249)
3. Раптово, несподівано. Коли це одразу в хаті стало видно як удень (Н.-Лев., ІІ, 1956, 194); І відразу щось розтяло хмару (Вас., І, 1959, 124).
4. Разом, одночасно. Грошей у нього в запасі було не дуже багато, а дві ями відразу копати і цямрувати, то день у день коштує (Фр., IV, 1950, 10); Як зберуться до наших гості, то одразу на чотирьох мовах говорять (Л. Укр., V, 1956, 157).
5. Тут же, зараз же. За трьома яблунями одразу починалося поле (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 462); За Моровою одразу починались ліси та болота (Гончар, Новели, 1954, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 627.