ВІДЧУ́ЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДЧУ́ЖИТИСЯ, у́жуся, у́жишся, док., від кого й без додатка. 1. Припиняти близькі стосунки з ким-небудь; ставати чужим, далеким кому-, чому-небудь. Лаговський був скрізь укупі з.. Аполлоном і відчужувався од Володимира (Крим., А. Лаговський, І-II, 1905, 139); Автор.. відрікся нас, відчужився цілком (Фр., XVI, 1955, 362); Дехто навіть думав, що він збожеволів, бо відчужився зовсім від людей, замкнувся в своїй хаті (Ірчан, ІІ, 1958, 188).
2. тільки недок. Пас. до відчу́жувати 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 662.