ВІДШЛІФО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДШЛІФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Шліфуючи, обробляти (метал, скло тощо). Вона поклала на магнітну плиту штамп для моторів, який треба було відшліфувати (Донч., VI, 1957, 211); // Робити рівним, гладеньким, весь час тручи одне об одне. Вода відшліфовує каміння.
2. перен. Удосконалювати, ретельно виправляючи різні огріхи; поліпшувати (мову, твір і т. ін.). Вона [Леся Українка] була дуже вимогливою до своїх перекладів, невтомно відшліфовувала їх (Рад. літ-во, 3, 1957, 108); Вона [Леся Українка] одшліфує, вигострить її [поезію] і вже тоді, мов крицевий двосічний меч, віддасть народові, своїм друзям-товаришам (М. Ол., Леся, 1960, 198); // Виховувати, розвивати певні риси характеру. Зять виявився не зовсім таким, як хотілося б тещі.., і Олімпіада Никанорівна стала терпляче відшліфовувати Дмитрову натуру (Збан., Переджнив’я, 1955, 41); Життя ще не встигло відшліфувати всі грані його характеру (Гур., Друзі.., 1959, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 664.