ВІ́ЛЬХА, и, ж. Листяне вологолюбне дерево або кущ родини березових. Верхи вільх та верб у лузі горіли червоним світлом (Н.-Лев., III, 1956, 342); В понижених місцях балок росте окремими групами чорна, або клейка, вільха (Парк Олександрія.., 1949, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 675.