ВІРШ, а́, ч. 1. Невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків. І довелося знов мені На старість з віршами ховатись (Шевч., II, 1953, 45); Не все ще той поет великий, чільний, Хто вірші пише і слова римує (Фр., XIII, 1954, 126); Я іду в Лисиче і з тремтінням перший вірш в редакцію несу (Сос., Солов. далі, 1957, 99); // заст. Вітальний віршований твір на різдво чи Великдень, переважно з біблійним сюжетом.
2. Одиниця ритмізованої, поетичної мови, що складається з певної кількості стоп, з чергуванням наголошених і ненаголошених складів; рядок. Олександрійський вірш.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 682.