ГАЛЯ́ВА, и, ж. Поляна звичайно на узліссі або серед лісу; прогалина в хлібах, очереті і т. ін. На галяву вискакує з гущини сарна і, зачарована чудовим концертом, зупиняється (Коцюб., І, 1955, 148); На зеленій галяві вже сиділо і лежало в запашній траві декілька десятків робітників (Панч, Вибр., 1947, 278).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 22.