ГАНГРЕ́НА, и, ж. Змертвіння певного органу (його частини) чи більш або менш обмеженої ділянки тканин. Гангрена розвивається в тканинах, що стикаються із зовнішнім середовищем (кінцівки, кишечник та ін.) (Курс патології, 1956, 123); Денис Ісакович ушкодив свій нарив, і на нозі йому прикинулась гангрена (Рильський, Поеми, 1957, 258); * У порівн. Небо мертве, холодне і чорне, Мов гангрена страшна (Черн., Поезії, 1959, 264).
∆ Га́зова гангре́на — інфекційна хвороба (ранова інфекція) у людини і тварин, спричинювана мікробами з групи анаеробів; супроводжується утворенням газів і отруєнням організму. Страшна газова гангрена вразила його руку (Довж., Зач. Десна, 1957, 307).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 26.