ГА́СНИ́К, а, ч., рідко,
1. Те саме, що гасни́ця. Тоді [мати] засвітила гасник, поставила його на столі на перевернутій макітерці й знов до листа (Вирган, В розп. літа, 1959, 282).
2. заст. Те саме, що гаси́ло.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 39.