ГЕ 1, виг. 1. Уживається для вираження здивування, привертання уваги. — Ге! Ге! от тут-то загулялись, Що і од світу одцурались, Диявол-ма вам і стида (Котл., І, 1952, 96); — Ге, ге! ось два колоски вкупі, подивіться! Добродійко, оддайте корові, дак і будуть вам телятка-близнятка (Барв., Опов.., 1902, 317).
ГЕ2, частк. пит., розм. Уживається в питальних реченнях для підкреслення запитання. — А що, дітки, знудилися, мабуть, без старого діда, ге? (Вовчок, І, 1955, 343); — А про діда Хо й забули? Не пам’ятаєте, яку чудодійну силу має його борода? Ге? (Коцюб., І, 1955, 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 45.