ГЛИБО́КИЙ, а, е.
1. Який має велику глибину (у 1 знач.). Внизу під греблею широкий ставок — тихий, ясний, глибокий-глибокий (Фр., VII, 1951, 221); Зліворуч було якесь глибоке, бездонне провалля, і ліс падав у нього, витикаючи лиш вершини смерек (Хотк., II, 1966, 217); // Який має більшу глибину порівняно з іншими однорідними предметами. [Костомаров:] Наче ж брав я всі [тарілки], — ну, а глибока ж де? (Тич., І, 1957, 295); Лягла між брів глибока зморшка та вже й не розправилась (Коз., Вибр., 1947, 88); // Який здійснюється на значну глибину. Набагато збільшити видобуток нафти дозволяє нова техніка глибокого буріння (Наука… 6, 1962, 11); Глибока оранка грунту під посіви озимої пшениці після просапних культур здебільшого не є необхідним заходом, а часто навіть призводить до зниження врожаю (Колг. Укр., 7, 1956, 15); // Який має велику відстань від краю чого-небудь всередину. Пан Адам мовчки простяга руку в напрямку внутрішніх хат, де глибоким отвором чорніють двері (Коцюб., II, 1955, 258); // Який не має видимих меж. Вона [тиша] виповняла ввесь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах (Коцюб., II, 1955, 224); На землю приліг Та й задивився в глибокеє небо (Павл., Бистрина, 1959, 113).
2. Який міститься або лежить на значній глибині (у 2 знач.), далеко від поверхні, проникає на значну відстань всередину чого-небудь. Поцілував, перехристив [Гонта дітей], Покрив, засипає: «Спочивайте, сини мої, В глибокій оселі!» (Шевч. І. 1951, 143); [Хор дівчат:] Місячний промінь скоріш не дістанеться До океану глибокого дна, Аніж не влучить стріла Артемідина В серце безумця зухвале, палке (Л. Укр., І, 1951, 158); Місце було дуже вигідне: глибока яруга, поросла чагарем, прикрита з усіх боків дубовим лісом, з доброю, невижатою травою (Тют., Вир, 1964, 433); // Який виходить з глибини (у 3 знач.) (про зітхання, дихання). Старечі уста непомітно ворушаться, з повного ущерть серця раз у раз вириваються глибокі зітхання (Коцюб., І, 1955, 87).
3. Розташований далеко від якого-небудь місця, пункту; віддалений. — Полонених відправлено в глибокий тил. Ворог відступає на всіх фронтах (Ю. Янов., І, 1958, 199); // перен. Дуже давній, дуже віддалений; стародавній, незапам’ятний (про час). Надходило різдво. На Україні з цим святом пов’язано безліч різних прикмет, звичаїв, легенд і обрядів, які дійшли до нас з глибокої дохристиянської давнини (Тулуб, В степу.., 1964, 198); Золото в Узбекистані видобували ще в глибоку давнину (Веч. Київ, 23.IX 1968, 4).
4. Який відзначається глибиною (у 5 знач.). Сердечно дякую Вам [І. Франкові] не тільки за пам’ять, але й за цей прекрасний, високопоетичний і глибокий твір [поему «Мойсей»] (Коцюб., III, 1956, 285); В образотворчому мистецтві [України] з’явився ряд творів, що завдяки глибокому ідейному змісту і високій майстерності здобули широке визнання серед трудящих (Мист., З, 1959, 11); // Якому властива позитивність дій, думок, вчинків; серйозний, вдумливий (про людей). Я мрію про те, щоб у нас було якнайбільше глибокої поважної інтелігенції (Коб., III, 1956, 105); [Берест:] Я вірю в Кречета. Молодий він, але глибокий, талановитий… (Корн. І, 1955, 133); // Істотний, значний. Під час хімічних реакцій відбуваються глибокі зміни речовин. Молекули одних речовин руйнуються і замість них утворюються молекули інших (Хімія, 7, 1956, 45).
5. Який досяг високого ступеня; сильний (про душевний стан, почуття і т. ін.). Вона ходила по залі з кутка в куток,.. на лиці був розлитий глибокий, безнадійний смуток (Л. Укр., III, 1952, 526); В погляді тому побачив старий Зуб глибоке ніжне кохання і порадувався в душі (Собко, Справа.., 1959, 35); // Повний, цілковитий. Ліс наливала така глибока тиша, що шелестіння сухих гіллячок.. здавалось йому [Іванові] голосним лускотом пня (Коцюб., II, 1955, 350); Довга, глибока мовчанка. Десь поза хатою квокче курка (Ю. Янов., І, 1958, 230); // Який досяг вищого ступеня виявлення, вищої межі в розвитку. Незважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний (Фр., VI, 1951, 34); Тільки було тоді літо раннє, а зараз осінь глибока (Гончар, Таврія… 1957, 668).
◊ Глибо́кий го́лос — голос, що йде зсередини грудей; низький, грудний. — Ввійди, — почувся.. глибокий голос, мов з-під землі (Фр., IV, 1950, 175); І от прибій ущух, і залунав Глибокий голос мужнім неспокоєм (Рильський, І, 1956, 208); Глибо́кі о́чі: а) очі, яким властива виразність, серйозність погляду. Глянула [Марія] на мене глибокими очима й упекла мене тим поглядом.., у саме серце впекла.. (Коцюб., І, 1955, 145); Її глибокі голубі очі були теплі, задумливі (Томч., Готель.., 1960, 24); б) очі темні або з великими зіницями. Перед ним на порозі стала жінка в накинутій на голову білій вовняній хустці, з-під якої, наче дві зірниці, заіскрили до місяця глибокі чорні очі (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 18); Він був високий, стрункий, мав дивні крилаті брови і глибокі карі очі (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 16); Глибо́кий по́гляд (зір) — дуже виразний, вдумливий погляд. Як я люблю твій образ дорогий… І голос твій, і погляд твій глибокий, Як я люблю тебе, о друже мій (Пісні та романси.., II, 1956, 242); Глибоким зором просторінь і час Він [О. М. Горький] прозирав, немов стрілець діброву (Рильський, І, 1956, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 82.