ГЛИ́ПАТИ, аю, аєш, недок., діал. Дивитися, поглядати. — Ну, чого ж ти так витріщив на мене очі, — чого глипаєш, мов підрізаний баран? — крикнув жандарм (Фр., II, 1950, 31); Обірвана дітвора ховалась за спідниці зажурених матерів і боязко глипала на грізних багачів (Ірчан, II, 1958, 32); * Образно. Голо і сумно дивляться на мене стіни, сердито глипають похмурі мокрі кутки (Збан., Єдина, 1959, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 85.