ГО́ГОЛЬ, я, ч. Водоплавний дикий птах родини качиних. Приазовські степи кишіли качками — свіязями,.. чорноголовими нирками, сірими гоголями (Дмит., Наречена, 1959, 95); Гоголю, гоголю, птице болотна, Кожен із нас має затишок свій (Мал., II, 1956, 207); * У порівн. Князь метнувся горностаєм білим в очерет до річки напрямки, і полинув гоголем на хвилі, і по той бік виринув з ріки (Забіла, У.. світ, 1960, 176).
◊ Го́голем ходи́ти (вхо́дити, увійти́) — ходити поважно, гордовито. Одного разу Гайдай гоголем увійшов у клас (Донч., V, 1957, 468).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 102.