ГОЛІЧЕ́РЕВА, рідко ГОРІЧЕ́РЕВА, присл., розм. Догори животом; на спині, на спину. — Я тепер уже і наввимашки і голічерева умію [плавати] (Мирний, І, 1954, 245); Микола Стрепет.. голічерева лежав під трактором, мугикав пісню і загвинчував гайку (Кир., Вибр., 1960, 221); Мати оберігала сон Михайликів, хоч парубок, перевернувшись горічерева, спати й гадки не мав (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 108.