ГОРНОСТА́Й, я, ч. Цінний хутровий звір родини куницевих. В минулому горностай (Миstela erminea) був об’єктом інтенсивного промислу (Звірі.. Карпат.., 1952, 33); Коли питали про білок або горностаїв чи лисиць, — у Міке була одна відповідь: — Мало, мало стало звіра (Багмут, Опов., 1959, 28); * У порівн. Ігор очеретом, як горностай той, скакає, Гоголем білим на чисту воду випливає (Мирний, V, 1955, 276); // Хутро цього звіра. Сама [Олена] попросить Аркадія справити їй чорне, підбите білим атласом манто, облямоване горностаями (Вільде, Сестри.., 1958, 449).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 134.