ГОРО́Х, у, ч.
1. Польова і городня трав’яниста рослина родини бобових з круглим насінням (горошинами). Горох вирощують не тільки на зерно, а й на зелений корм і силос (Колг. Укр., 2, 1957, 15); Горох повився по гарматі Та й нахилився до землі (Стельмах, Жито.., 1954, 49).
2. Насіння цієї рослини, що використовується для харчування. — Що ви варите на обід? — Варимо червоний борщ, а то більше кислу капусту та горох, квасолю або біб (Н.-Лев., II, 1956, 406); З Денисом спільну ми принаду засипали — Пшеницю, зварену уміло, та горох (Рильський, II, 1946, 213).
◊ За царя́ Горо́ха — в дуже давні часи; дуже давно. — Йому [панові |, мабуть, здавалось, що він і тепер панує на Вкраїні, як було колись за царя Гороха, як людей було трохи (Н.-Лев., 1, 1956, 126); Як горо́х при доро́зі —дуже погано. Те, що вона там живе сама, як горох при дорозі, його, безумовно, аж ніяк не турбувало (Збан., Єдина, 1959, 22); Як горо́х (горо́хом) си́пати (обсипа́ти) — говорити дуже швидко. Він так здавався і нікчемний, Та був розумний, як письменний, Слова так сипав, як горох (Котл., І, 1952, 107); Півники-самохвали І собі пристали, Як горохом обсипають, Сміються, гукають (Гл., Вибр., 1957, 176); Як об сті́нку горо́хом — ніщо не діє, не впливає. — Ет, з тобою говорити, то однако горохом о стіну кидати (Фр., II, 1950, 347); — От бачиш, уже й до душі дійшло. — А там і до розуму дійде. — А то було, як об стінку горохом (Панч, II, 1956, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 137.