ГОРЮ́ЧИЙ, а, е. Здатний горіти. Промислове використання горючих газів пластових покладів як енергетичних ресурсів може бути здійснене з допомогою бурових свердловин (Гірн. пром.., 1957, 106); Величезні поклади горючих сланців зустрічаються у Карпатах (Цюпа, Україна.., 1960, 89).
◊ Горю́чі сльо́зи, рідко — гіркі сльози. Зажурився, сердешний, і горючими сльозами вмивається (Стор., І, 1957. 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 139.