ГОРІ́ТИ, рю́, ри́ш, недок.
1. Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня (Н.-Лев., II, 1956, 212); Інтендант.. мовчки показував на Дунай, де горіли плавні (Кучер, Чорноморці, 1956, 38); * У порівн.Уся та уличка на сонці червоніє, неначе горить (Н.-Лев., III, 1956, 264).
◊ Гори́ть ді́ло (робо́та і т. ін.) в рука́х (під рука́ми) у кого — швидко і успішно робиться що-небудь. Прийнялись за діло… Одначе робота в руках не горіла, як спершу (Мирний, II, 1954, 176); — Оце так Гопкало, — аж горить у нього все під руками! Ну й робітник! (Ю. Янов., II, 1958, 508); Гори́ть земля́ під нога́ми у кого — нестерпні умови, скрутне становище у кого-небудь. — Ви закінчуєте свою роботу, захистите кандидатську, ..хіба у вас горить земля під ногами? (Рибак, Час.., 1960, 656); Поляки чули, що земля горить у них під ногами, і робили шалені скоки, що прискорювали катастрофу (Фр., III, 1950, 323); Народні дружинники борються за зміцнення правопорядку, і там, де вони діють активно, земля горить під ногами у злочинців (Рад. Укр., 5.1 1963, 4); Не гори́ть — нема причин поспішати. — Олександре, а ти чому покинув шлях [пост на шляху]?.. — Таке діло, Свириде Яковлевичу,.. — що не втерпів. — Горіло? — Не горіло, але не втерпів [піти на збори] (Стельмах, II, 1962, 14); — Мені не горить, можна й пізніше, — знизав плечима Гнат (Кучер, Трудна любов, 1960, 269); — Нам не горить. Встигнемо (Тют., Вир, 1960, 88).
2. Давати або випромінювати світло; світитися. Вони тепер всі сплять повалом, Уже огні їх не горять (Котл., І, 1952, 222); Далеко на Дніпрі горів сигнальний ліхтар (Ю. Янов., І, 1958, 96).
3. перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). Голова горить.. і тіло болить (Вовчок, І, 1955, 353); Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали (Хижняк, Тамара, 1955, 189).
4. перен. Червоніти від приливу крові; ставати гарячим. Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов’язку… (Коцюб., І, 1955, 314); Я йшов додому і відчував, як у мене горіли вуха (Чаб., Катюша, 1960, 171).
5. звичайно чим, перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле укр. театру, 1953, 96); Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням (Вол., Дні.., 1958, 9); // Виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. Широке, розрум’янене обличчя Варивона горіло захватом і силою (Стельмах, На.. землі, 1949, 409).
6. Сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Коцюб., II, 1955, 392); На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі (Цюпа, Україна.., 1960, 252); // Блищати (про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям (Збан., Єдина, 1959, 164).
7. Пересихати на стеблі. Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки (Ле, В снопі.., 1960, 42); Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним (Панч, В дорозі, 1959, 46).
8. Псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. Сіно горить у стіжку.
9. на кому, розм. Швидко зношуватися, рватися. — Позалатувала [ватянку] трохи.. Але чи надовго.. — Ну, просто горить усе на ньому! (Головко, II, 1957, 576); Взуття на хлопцях так і горить (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 158).
10. перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі. З другого ж спектаклю театр імені Лесі Українки почав горіти (Смолич, Театр.., 1940, 212); — Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі (Собко, Матв. затока, 1962, 298); // Не виконуватися, не здійснюватися. [Валя:] Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера… План горить… (Мокр., П’єси, 1959, 208); // фам. Бути виявленим, викритим у чому-небудь. Вони [вуркагани], звичайно, впіймалися знову.. — Ти партач. Удруге через тебе горю (Мик., II, 1957, 339).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 130.