ГРИ́ВНЯ, і, ж.
1. У стародавній Русі — срібний злиток вагою близько фунта, який служив основною грошовою одиницею.
2. заст. Мідна монета в три, а в деяких місцях — у дві з половиною копійки. Не хоче, як старець гривні (Укр.. присл.., 1955, 305); — Я людина бідна; в мене не то що сотні карбованців нема, в мене ледве зайва гривня знайдеться (Н.-Лев., І, 1956, 471).
3. заст., рідко. Те саме, що гри́веник. Став він виводити стрічку по стрічці, списуючи копії; став одбирати спершу по десять гривень, далі по двадцять, а через рік дійшов до трьох рублів (Мирний, II, 1954, 262).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 166.