ГРОМА́ДА2, и, ж. Щось велике за розміром; предмет, споруда великих розмірів. В глибоких долинах.. тіснились кам’яні громади, рожеві од вечірнього сонця (Коцюб., І, 1955, 392); Розкішні палаци здіймалися до неба, ніби намагалися потьмарити пишністю похмурі громади монастирів та костьолів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 6); Над порожніми бухтами зводилась сіра громада.. портових споруд (Кучер, Чорноморці, 1956, 346); // Велика кількість чого-небудь. Чорне вороння сідало громадами на сніг і знов здіймалось з місця (Коцюб., І, 1955, 80); Відвівши очі од вікон, Нерчин глянув перед собою на рівну, густу громаду лаврових кущів (Рибак, Час.., 1960, 11).
ГРОМА́ДА1, и, ж.
1. Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. Не стій на заваді колгоспній громаді! (Укр.. присл.., 1955, 349); Гукнув [Еней] на всю свою громаду І тихо Зевсу помоливсь (Котл., І, 1952, 257); [Тиміш:] Коло млина у нашому Брусові була оце рада— парубків та дівчат громада (Вас., III, 1960, 72); * Образно. Громада бузьків спала на очерет (Стеф., І, 1949, 90).
2. Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація. Державі не повинно бути діла до релігії, релігійні громади не повинні бути зв’язані з державною владою (Ленін, 10, 1949, 64); Віталій Стратонович.. за причетність до студентської громади сидів чомусь аж у варшавській в’язниці (Стельмах, Хліб.., 1959, 85).
3. іст. На Україні і в Білорусії — поземельне селянське об’єднання, а також збори членів цього об’єднання. Громада зібралась у волость і загула, як бджоли в улику (Н.-Лев., II, 1956, 260); Панас Кандзюба йшов проти громади (Коцюб., II, 1955, 46); — А ми землю одберемо! — відповів замість Назарова Семен Красняк. — Залишимо вам стільки, скільки визначить громада (Шияи, Гроза.., 1956, 705).
4. Організація української ліберально-буржуазної інтелігенції в 60-90 рр.ХІХ ст. В період розвитку промислового капіталізму українська буржуазія прагнула створити свої політичні організації і виробити свою політичну програму. Для цього вона створювала так звані громади, які об’єднували значні групи української буржуазної інтелігенції (Іст. СРСР, II, 1957, 258).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 173 - 174.