ДАВНОМИНУ́ЛИЙ, а, е. Який давно минув, пройшов і т. ін. А між людей все нові, все палкіші зустрічі бойових друзів, скрізь спогади про давноминулі дні (Кучер, Дорога.., 1958, 115); Розповідаючи про давноминулі і недалекі часи з історії комсомолу, підполковник непомітно перейшов до життя училища (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 53); // у знач. ім. давномину́ле, лого, с. Давні часи; давнина. Поема «Данило Галицький».. не відносить нашу увагу в давноминуле, а по суті перекликається з днями великої битви проти фашизму (Мал., Думки.., 1959, 25).
∆ Давномину́лий час, грам. Дієслівна форма минулого часу, яка виражає дію, що передувала іншій минулій дії.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 206.