ДА́ВНІШНІЙ, я, є, розм. Те саме, що да́вній 1-3. Марійка розтлумачує дідові: — Це, — каже, — дідусю, вистава про давнішні часи (Жур., Вечір.., 1958, 343); Там, у кутку, троє завели річ про теперішнє життя трудне.., а четверті про давнішнє гуторили (Мирний, II, 1954, 229); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений (Н.-Лев., II, 1956, 401); Давнішнє бажання оволоділо ним (Шиян, Гроза.., 1956, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 205.