ДВЕ́РІ, е́й, мн. Отвір у стіні для входу і виходу. Радіє він — плете, Не думає про те, Що ясла будуть на півхати — Такі, що й в двері не пропхати (Гл., Вибр., 1957, 219); * Образно. Казали люди — сюди [в тюрму] двері широкі, а відціля — вузька щілинка (Збан., Єдина, 1959, 91); // Стулка,що закриває отвір — вхід і вихід. Заскрипіли рано двері У великій хаті (Шевч., II, 1953, 130); — Ач, як будови помурували!… які двері, вікна повставляли… всього тебе, як у воді, видно! — [думав Грицько] (Мирний, II, 1954, 72); Ключ у дверях задзвенів (Рильський, І, 1946, 116).
◊ Две́рі в що, куди-- шлях, вихід до чого-небудь, кудись. [Валя:] Я заздрю нашим пілотам… вони ідуть в стратосферу. Їм дано слухати пульс вічності.. [Стьопа:] Дев’яносто тисяч пульсів, Терентію Йосиповичу, це двері в нашу стратосферу (Корн., І, 1955, 90); Жи́ти мов (як, немо́в і т. ін.) у бо́га за двери́ма див. жи́ти; Ломи́тися (вломи́тися) у відчи́нені (відкри́ті) две́рі, книжн. — твердити, доводити те, що вже всім відоме, чого ніхто не заперечує. Доводити, що наша радянська інтелігенція в абсолютній більшості — плоть від плоті народної, значить ломитися у відчинені двері (Рад. літ-во, 4, 1963, 6); —Ти, Нерчин, просто ломишся у відкриті двері (Рибак, Час.., 1960, 764); Не в ті две́рі піти́ (потра́пити і т. ін.) — не те сказати, зробити і т. ін. Лагідніший тон намісника знов збудив деяку надію. Та бідолаха [Калинович] знов не в ті двері попався (Фр., VI, 1951, 358); Показ́увати (показа́ти) [на] две́рі кому — наказувати вийти, залишити приміщення; проганяти. Друга б на її місці давно йому [чоловікові] на двері показала, раз він такий… (Кучер, Трудна любов, 1960, 372).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 217.