ДВОРЯНИ́Н, а, ч. Особа, що належить до дворянства. Під князями стояли дворяни (властителі більших маєтків земських), далі.. дрібна шляхта, врешті мужики (Фр., XVI, 1955, 414); Дворянин з походження, піднісся Пушкін могутнім помахом крил над своїм класом і над своїм віком (Рильський, III, 1956, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 225.