ДЖМІЛЬ, джмеля́, ч. Корисна як запильник комаха роду бджолиних з товстим мохнатим тільцем. Найуспішніше конюшину запилюють джмелі і медоносні бджоли, які підвищують урожай конюшини в 2-3 рази (Бджільн., 1956, 34); Мохнатий джміль із будяків червоних Спиває мед (Рильський, І, 1956, 90); * У порівн. А паничів.. Аж роєм коло нашої панночки звиваються, — так, як ті джмелі гудуть (Вовчок, І, 1955, 107).
◊ Джмелі́в слу́хати, зневажл. — бути в стані запаморочення. Дав йому.. добре — довго буде джмелів слухати (Номис, 1864, № 3986); Під джме́лем — напідпитку. Боцман Верба, почуваючи себе під добрим джмелем, усе підливав капітанові Вульфу (Кучер, Голод, 1961, 294).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 263.