ДОГЛЯДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ДОГЛЯ́ДІТИСЯ, джуся, дишся, док.
1. розм. Те саме, що придивля́тися. Доглядаюсь, — Бодай не казати. Кругом мене, де не гляну, Не люди, а змії… (Шевч., І, 1951, 352); Іде [Скиба], пильний, до сошників доглядається, істиком прочищає (Головко, І, 1957, 332).
2. тільки док., діал. Помітити, примітити, побачити. — Поклав [кобзар] кобзу, а я не доглядівся, де вона, сів на неї та й потрощив (Стор., І, 1957, 339); От тут стежечка, що я її вчора не доглядівся (Вовчок, VI, 1956, 230).
3. тільки недок. Пас. до догляді́ти 1. Дмитро зразу помітив, що сад доглядається навіть взимку (Збан., Переджнив’я, 1955, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 339.