ДОГОВО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ДОГОВОРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ворю́ся, во́ришся, док.
1. до чого, рідко чого. Багато говорячи, збиватися на нісенітницю або взагалі зазнавати чого-небудь небажаного, неприємного. Говори, говори, а чогось ти договоришся (Номис, 1864, № 3580); Безперечним лишається факт, що Каутський договорився в Бюро до того, нібито російська партія зникла (Ленін, 19, 1950, 468).
2. Приходити до згоди шляхом переговорів; домовлятися. Поки старі договорювались, в світлицю ввійшли молоді (Н.-Лев., III, 1956, 56); — Ну, то хоч покажіть [гроші], — договорялися хлопці, — може, у вас грошей немає (Вас., II, 1959, 48); Навіть Преображенський забув, яких зусиль прикладати доводилося, щоб договоритися з цим старим аксакалом (Ле, Міжгір’я, 1953, 186); // про що. Домовлятися з кимось про що-небудь. Уранці Лаврін пішов до отця Сидора договоритись про похорон (Донч., III, 1956, 108); Ставши на шлях зради, Брюховецький договорився з турецьким султаном про спільну боротьбу проти Росії (Іст. УРСР, І, 1953, 283); // заст. Найматися. — Мені до вас і на год не страшно договорятись (Барв., Опов.., 1902, 181).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 341.