ДОДО́МУ, присл. У свій дім, на свою квартиру, до своєї сім’ї. Поспішалася вона од людей геть додому, до своєї хати (Вовчок, 1, 1955, 169); Пізно ввечері поверталась Галина зі зборів додому (Донч., II, 1956, 496); // На батьківщину, у рідні місця. Чути: героїв везе [Арго], несмертельною славою вкритих, хоч і не всім, що пішли, довелося вернути додому (Фр., XIII, 1954, 315); Кінець війні. Додому (Довж., І, 1958, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 345.