ДОКЛА́ДНО. Присл. до докла́дний. Стара бабуся їм [дітям] докладно за все розказала й намовила їх полізти через тин та нарвать груш (Н.-Лев., II, 1956, 377); — Про все, прошу, про все докладно обов’язково напиши (Гонч., Вибр., 1959, 63); Старається [професор Чорнай], щоби всі слухачі й слухачки розуміли його докладно (Коб., III, 1956, 313).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 353.