ДОСІВА́ТИ, а́ю, а́єш і ДОСІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. Закінчувати сіяти (у 1, 2 знач.); сіяти до якої-небудь межі, до якогось часу. Вишневі садки в Путивлі на цвіт бралися, на нивах люд селянський порався поблизу сіл та хуторів, досіваючи гречку (Ле, Побратими, 1954, 21); Не досіяв пшениці до краю (Сл. Гр.); Досівати борошно.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 384.