ДУРИ́СВІТ, а, ч., розм. Той, хто обдурює кого-небудь; нещирий, нечесний у стосунках з іншими. [Текля:] Сьогодні пригорнеш її, завтра другу, а там третю. [Охрім:] Що ж то я такий.. дурисвіт? (Кроп., І, 1958, 381); — Розкажи іще, чоловіче добрий, — прохає і Григорій Волошин, хоч вірить і опасається [побоюється] вірити в ці чутки, бо ж усе життя дурисвіти водять за ніс мужика (Стельмах, Хліб.., 1959, 371); // Уживається як лайливе слово. [Пріська:] О.. це вже знову витіяв щось той дурисвіт. Дражниться та й дражниться з чоловіком (Вас., III, 1960, 78); — Сам лізь туди [у багнюку], дурисвіте, а я гляну, якою свинею ти станеш, та досхочу посміюся з тебе (Шиян, Баланда, 1957, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 438.