Що oзначає слово - "жевжик"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ЖЕ́ВЖИК, а, ч., розм.

1. Вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що любить похизуватися; фат, ферт, фертик. — Як це «досить»? — запротестував рожевощокий і червоногубий жевжик з напомаженим до блиску волоссям (Донч., V, 1957, 368); Біля кількох лавок цілими гуртками щебетали дівчата, оточені якимись жевжиками в маленьких сплющених кепочках (Гончар, Дорога.., 1953, 30); // Молода, недосвідчена людина. То поранення, то гострий язик, то якась випадковість відсовували його у тінь, а тим часом двадцятип’ятилітні жевжики вибивалися у міністри чи посли (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 189); — Пам’ятаю, ще підлітком був, коли церкву в селі почали будувати. Ну, будують собі, а ми, такі жевжики, поблизу стовбичимо. Цікаві, не хату будуютьцеркву (Збан., Малин. дзвін, 1958, 88).

2. рідко. Те саме, що горобе́ць. Ох! поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали — Тепер до бідної ніколи не летять (Греб., І, 1957, 51).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 517.