ЖИВИ́Й, а́, е́.
1. Який існує, здійснює обмін речовин із зовнішнім середовищем, здатний рости, розмножуватися; протилежне мертвий. Надбіг другий вовк і з живого ще теляти вирвав шматок м’яса (Коцюб., І, 1955, 32); Умер від рани товариш, а наш зостався живий (Ю. Янов., І, 1958, 282); * Образно. О, як пили поля жагучі Вологу свіжу і живу! (Рильський, І, 1956, 324); * У порівн. Вгору здіймаються, наче живії, Білії гори з води (Л. Укр., IV, 1954, 129); // Який є невід’ємною ознакою істоти, що живе, існує. Треба йому було конче когось при собі мати, душу жваву, голос живий чути (Вовчок, І, 1955, 168); Тепер скелі росли перед нами, теплі, навіть гарячі, так наче в їх кам’яних жилах текла жива кров (Коцюб., II, 1955, 289); // у знач. ім. живе́, во́го, с. Все, що виявляє ознаки життя, що живе, існує. [Василь:] Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (Мирний, V, 1955, 104); — Живий чоловік.. про живе має думати (Стельмах, Хліб.., 1959, 9); // Який створюють рослини, тварини, люди. Кого не хвилюють тополі в колгоспному парку, В полях лісосмуги — жива проти вітру стіна? (Гірник, Друзі.., 1953, 8); Спортивні і оздоровчі заклади необхідно захищати від пилу з боку вулиць густою стіною живої огорожі та захисної смуги з дерев і кущів (Озелен. колг. села, 1955, 9).
Жива́ вага́ — вага живої тварини. Колгоспники-тваринники одержують плату залежно від виробленої продукції (надою молока, приросту живої ваги тварин, настригу вовни тощо) (Колг. Укр., 4, 1958, 25); Жива́ си́ла — люди і тварини — на протилежність техніці, механічній силі. [Xмельницький:] Чекати шляхту тут — це одрізати себе від живої сили (Корн., 1,1955, 234); Живе́ сло́во: а) слово, вимовлене людськими устами. Люба мамочко!.. Ліля і Оксана розкажуть тобі про все живими словами, то що ж описувати? (Л. Укр., V, 1956, 237); б) мова, що виражає думки правдиві, цікаві, нові. Тепер не пугалом добру навчать, Нам треба іншого бажать — Живого слова, правди і просвіти (Гл., Вибр., 1957, 192); Живе́ срібло, розм. — сріблясто-білий метал, що при звичайній температурі перебуває в стані рідини; ртуть. Черниці входили в воду, бризкались, і бризки ті в сяйві місяця нагадували живе срібло (Шиян, Гроза.., 1956, 469); Живи́й і здоро́вий; Живи́й-здоро́вий; Жив і здоро́в — все благополучно, все в порядку у кого-небудь. Маруся чи їла чи не їла, їй лучче усяких розговін.. те, що Василь вернувся і жив і здоров (Кв.-Осн., II, 1956, 68); — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (Коцюб., І, 1955, 365); — Здрастуйте, Панасе Юхимовичу! — привіталася Галя. — Як живете? Живі-здорові? (Збан., Між.. людьми, 1955, 20); Нема́ живо́ї душі́ — нікого немає. Поглянула [Хима] навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Вовчок, І, 1955, 52).
◊ Бра́ти (взя́ти) за живе́ кого; Зачіпа́ти (зачепи́ти) за живе́ кого — сильно хвилювати, турбувати кого-небудь. Молодший [брат] бистріший, ось-ось допливе… Та старшого брата взяло за живе (Шер., Дорога.., 1957, 61); Холодний тон співрозмовника зачепив його за живе, змусив задуматись, насторожитись (Ряб., Жайворонки, 1957, 78); Впекти́ у живе́ — торкнутися того, що найбільше хвилює, турбує. — Нащо знімаєш [вузлики з зерном]? Настане весна — лани засієш. — Це Андрій так впік [Маланку] у живе (Коцюб., II, 1955, 37);
Доїда́ти (дої́сти, допіка́ти, допекти́, рідко доторка́ти) до живи́х печіно́к (до живо́го) кого, кому — торкаючись того, що найбільш хвилює, сильно вражати, дошкуляти. Сьогодні він доїв її до живого (Л. Укр., III, 1952, 554); Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. (Н.-Лев., II, 1956. 7); Лободу це допекло до живого (Ле, Наливайко, 1957. 361); [Хлопець:] Зараз видно, що її доторкає до живого (Л. Укр., II, 1951, 104); Дохо́дити (дійти́) до живо́го див. дохо́дити; Ледь (ле́две, чуть) живи́й — у надзвичайно важкому стані. Не раз привозив я його додому ледь живого (Збан., Єдина, 1959, 16); Мі́сця живо́го нема́ — немає місця, яке б не було пошкоджене, побите і т. ін. І коли листоношу роздягли — на ньому не було живого місця (Ю. Янов., II, 1958, 205); Ні живи́й ні ме́ртвий — переляканий, дуже стурбований, схвильований. Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (Н.-Лев., III, 1956, 278); По живи́х сліда́х — одразу ж, не гаючи часу. Народну творчість Шевченко вважав неписаною історією народу, що виникла по живих слідах подій і передавалася з уст в уста, з покоління в покоління (Іст. укр. літ., І, 1954, 137).
2. розм. Те саме, що жва́вий. Вся осяяна дитячим щастям, жива, рухлива, Ялу щебетала про садок, музику і ритмічні танки (Досв., Вибр., 1959, 268); Як же він постарів! Той же вигляд живих очей, але голова посивіла! (Хижняк, Тамара, 1959, 213); Велась жива бесіда (Коцюб., III, 1956, 412).
3. Який існує в дійсності; реальний. Всупереч живим фактам, наперекір здоровому розуму ці горе-теоретики [про тих, хто не бачить розквіту народної творчості в Радянській країні] твердять про «відмирання народної творчості» (Рильський, III, 1956, 142); Жива історія Росії поставала перед ним на кожному кроці (Кучер, Чорноморці, 1956, 19); // Який відповідає потребам, інтересам життя. Комунізм нині став живою справою мільйонів (Рад. Укр., I, 1954, 1); Нетерпляче чекав [Зіновкін], коли нарешті в колгоспі почнеться живе діло (Рудь, Гомін.., 1959, 49).
4. грам. Який стосується назв людей, тварин і взагалі істот. Живі предмети
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 523.