ЖИ́ЖКИ́, жи́жо́к, мн. Задня сторона колін, підколінні сухожилки. Сказав Явтух Рябку: — Оце тебе за те По жижках.. так гарно пошмагали, Що Пан із Панею сю цілу ніч не спали (Г.-Арт., Байки.., 1958, 52); В жижках йому терпло і хотілося сісти (Гончар, III, 1959, 412).
◊ Аж жи́жки́ трясу́ться (тру́сяться, труси́лися, затруси́лися, задрижа́ли) у кого: а) хто-небудь має сильне бажання до чогось. — Аж жижки трусяться, щоб хоч би його побачити.. .(Кв.-Осн., II, 1956,197); Всім паничам хотілось танцювати, аж жижки трусились (Н.-Лев., І, 1956, 145); б) кого-небудь охоплює почуття страху перед кимось, чимось. Тут Денис так глянув на Трохима, що у того усі жижки задрижали і в душі похолонуло (Кв.-Осн., II, 1956, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 528.