ЖИ́ЛКА, и, ж.
1. Зменш, до жи́ла11, 2. На її білих висках почали світиться тонесенькі сині жилки (Н.-Лев., І, 1956, 444); На крупах коней видні були не тільки напружені м’язи, а й кожна кров’ю налита жилка (Ільч., Серце жде, 1939, 109).
◊ Ко́жна жи́лка дрижа́ла у кого; Збуди́ти (спо́внити) ко́жну жи́лку — кого-небудь повністю охопили якісь почуття, переживання і т. ін. В Саїба дрижала кожна жилка, кров грала в жилах, кипіла (Н.-Лев., IV, 1956, 33); Чудесне відчування пройняло дівчинку, збудило кожну жилку, співала, аж заходилася (Горд., II, 1959, 75).
2. Нитка, вигот. з сухожилля. Вася потяг вудку з окунем, який тріпотів і рвав жилку (Чаб., Шляхами.., 1961, 84).
3. Стовщення у вигляді нитки, що проходить через тканину листка дерева чи крила комахи. На крилах [комахи] помітно жилки, що іноді утворюють сітку (Шкідн. поля.., 1949, 16); Махорку для досушування в кіпах знімають з вішал, коли пластинка листка і головна жилка висохли (Колг. Укр., 8, 1959, 14).
4. Тонка смужка на чому-небудь, яка відрізняється своїм забарвленням. У білім мармурі текли тонкі рожеві жилки (Рудь, Дон. зорі, 1958, 58); Данило лежав і дивився в стелю, покреслену синіми жилками мазків щітки (Коп., Лейтенанти, 1947, 78); * У порівн. Поволі дерева пірнали в сизий туман та рисувались на небі, як темні жилки на перламутрі (Коцюб., II, 1955, 284).
5. перен. Природжений нахил до чого-небудь. Коли поглянув [Едмунд] і сам побачив таку незвичайну рибу, пробудилася в ньому мисливська жилка (Фр., III, 1950, 11); — Просто, розумієте, не вистачає у мене тієї організаційної, як тепер кажуть, жилки (Ле, Міжгір’я, 1953, 481).
6. спец. Провід телефонного кабеля. Траплялося, що в самий розпал «концерту» осколок снаряда, пущеного наосліп сонним німецьким артилеристом, перебивав тонку жилку кабеля (Рад. Укр., 1.ХІІ 1960, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 529.