ЖМУТО́К, тка́, ч. Зменш, до жмут. Збігла дівчинка з сугорбка До долини на поток, Щоб розкидати по ньому Жмутки зірваних квіток (Щог., Поезії, 1958, 412); Катя знайшла жмуток вати і ганчірочку і накрутила Хомі на шию такий компрес (Забіла, Катруся.., 1955, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 538.